У Бобрику 17 квітня саджали дерева.
Ніби й нічого дивного. Хоча, враховуючи наші нинішні реалії, не говорити про позитивні емоції від цього, і навіть про захоплення, не можна. Які про значення.
Тобто, акція важлива, цінна. Її цінність не тільки в тому, що село збагатить свою землю на кілька сотень нових деревець, що це буде черговою прикрасою, турботою про навколишнє середовище. Звісно, не всі саджанці із близько тисячі висаджених, а про таку кількість сказав староста села Микола Бобрик, приймуться. Але староста пообіцяв, що за новими насадженнями будуть неодмінно доглядати.
Перша партія саджанців досить швидко закінчилася, тож довелося Миколі Григоровичу вдруге відвідати лісництво і привезти ще одну вагому «порцію».
Цінність акції і в тому, що цим дружно, спільно займалися діти і дорослі, їхні батьки, бабусі й дідусі. Можна лантухи слів потратити на словесне виховання, що треба любити свою малу Батьківщину, берегти її, не нищити, а примножувати те величезне багатство, що дала нам природу. Що треба спілкуватися, привчатися до праці. А можна ось оцим одним прикладом домогтися незрівнянно більшого ефекту, аніж ті словесні «лантухи».
І ще велика цінність, що ідея організувати цей день ніким не нав’язувалася зверху. Миколі Литвину таку думку висловили учасники фольклорного гурту «Промінь». Це той «Промінь», який у Бобрику вже не є просто дитячим мистецьким колективом, а то вже ціле явище. Звісно, позитивне.А може й ціла планета! Про це ми окрему мову поведемо іншим разом.
Микола Литвин одразу підтримав ідею. В урочище Осишняк субот
нього дня прибули всі 27 дітей з «Променя» - хто з мамою, хто з татом,чи з представниками ще старших поколінь – бабусею, дідусем. Власне, «Промінь» - то вже як спільна родина.
Один з татів, Сергій Ходос, своїм трактором з плугом зробив попередню підготовку. Поки активно дітки з дорослими взялися за саджання дубків, Григорій Падалка, а його онука, восьмирічна Ангеліна Грицаєнко вже років чотири активно ходить у «Промінь», розвів багаття і зварив чудесний куліш. Тут же господарювала й бабка Ангеліни Ніна Володимирівна. Всі разом вони приготували чудесний стіл. І смачнющий, бо хлопчики й дівчака активно і з бажанням поповнили витрачений запас енергії під час роботи.
Пообідали, і знову за роботу. Валентина Нежива, керівниця «Променя», готувала дітям порцію за порцією саджанці, а ті вже разом з дорослими опускали їх в землю. Маленький Артем Ганжа, який тут працював разом із сестричкою та мамою Інною, самостійно відбирав саджанці, бо вже знає як.
Робота тривала весело, чулися постійні жарти, сміх, деякі дівчатка навіть підспівували, несучи чергові саджанці.
Трішки потомилися, але всі залишилися задоволеними. Немає сумніівів, що тут буде чудовий дубовий парк. Молодий, бо в урочищі є вже розкішні «дорослі» дуби. Їх напевно теж колись хтось саджав, як у році так 1975-му бобрицькі тогочасні школярі так само гарно і весело висадили берізки, і тепер в Осишняку очі радує красивий березовий гайок.
А у Бобрику цього дня саджали деревця не тільки в урочищі. І тут знову варто говорити про ініціативу знизу, від громади. У парку біля обеліска, в центрі села, працювала група молодих людей.
Вони теж напередодні прийшли до старости:
- Миколо Григоровичу, ми хочемо долучитися до прибирання села. Давайте ми почистимо парк в центрі, пофарбуємо
бордюри, ще щось зроббимо.- Можете, і не тільки це. Тут «Промінь» дерева саджатиме.
бордюри, ще щось зроббимо.Артур Романюк, який разом із Ярославою Сольник організували цю групу, із задоволенням сприйняв і таку ідею. Разом зі своїми однодумцями, а це віряни Церкви Християн Віри Євангель ської, вони освіжили парк та висадили тут 40 сосонок, 20 дубків та 12 горобини.
…Таким був День довкілля у Бобрику.
